Ікона Богородиці "Казанська" Розмір 20х25 см. Левка́с - в іконописі це назва ґрунту, що являє собою крейдяний, розмішаний на тваринному або риб'ячому клеї з додаванням лляної олії. Наноситься кількома шарами на спеціально підготовлену іконну дошку. Збереженість левкасу тим краща, чим тоншими і рівномірнішими були шари, які наносяться. Після висихання шліфується. У Стародавній Русі левкас шліфували стеблами хвоща; сучасні іконописці використовують для цієї мети наждачний папір. Левкас (від грецьк. leukós - білий), назва ґрунту в російському середньовічному живописі. Після 17 ст. назва "Левкас" збереглася в іконописі за традиційним для російської ікони ґрунтом у вигляді порошкоподібної крейди, розмішаної на тваринному або риб'ячому клею. Левкасом називають також ґрунт під фарбування або позолоту на дерев'яних виробах.